Перебування на війні – екстремальна ситуація, коли людина постійно перебуває у найсильнішому психоемоційному стресі, долаючи його вольовими зусиллями. Обходиться це дуже високою ціною: майже у всіх учасників бойових дій неминуче відбувається зміна у фізичному і психологічному стані.
За даними світової статистики: кожний п’ятий учасник бойових дій за відсутності будь – яких фізичних ушкоджень страждає на нервово – психологічні розлади, серед поранених і калік – кожний третій. Але це лише маленька частина гігантського айсберга. Інші наслідки проявляються через кілька місяців після повернення до умов життя. Це різні психосоматичні захворювання. За даними експериментів в учасників бойових дій вдвічі – втричі вища ймовірність таких захворювань: як гіпертонічна хвороба, гастрит, виразка шлунку та ДПК.
Загальний стан здоров’я, характеризується слабкістю, запамороченням, зниженням працездатності, головним болем, болем в серці, фобічними реакціями, порушеннями сну, розладами статевої сфери, тощо, а у інвалідів доповнюються проблеми, пов’язані з отриманими пораненнями і травмами.
Основними проблемами солдатів є :
1. Страх 57%;
2. Демонстративність поведінки 50%;
3. Агресивність 58,5%;
4. Підозрілість 75,5%;
До розладів поведінки (поведінкових особливостей):
- Конфліктність з оточуючими, родичами, колегами по роботі;
- Спалахи гніву;
- Зловживання алкоголем та наркотиками.
Відмічається нестійкість психіки, коли незначні психоемоційні напруження наштовхують особу на:
– самогубство;
– особливі види агресій;
– страх нападу ззаду;
– відчуття провини за те, що залишився живий;
– ідентифікація себе з вбитими.
Характерні також емоційна напруженість та відстороненість, підвищена дратівливість, агресивність, безпричинні спалахи гніву, напади страху і тривоги.
З’являються повторювання яскраві сни бойових ситуацій, нічні кошмари,нав’язливі згадки психотравмуючих подій, що супроводжуються важкими переживаннями, раптові сплески емоцій з «поверненням в психотравмуючі ситуації». Найчастіше присутні думки про самогубство, які у деяких випадках закінчуються реальним здійсненням.
До психологічних проблем також відносять:
– стан песимізму;
– відчуття занедбаності іншими;
– недовіру до інших людей;
– нездатність говорити про війну;
– втрата сенсу життя;
– невпевненість у своїх силах;
– відчуття нереальності те, що відбувається на війні;
– тривожність;
– відчуття, що загинув на війні;
– потреба мати при собі зброю;
– неприйняття ветеранів інших війн;
– негативне ставлення до представників влади;
– бажання вимісити на будь – кого злість через те, що був посланий на війну, за все, що в ній відбувалося;
– ставлення до протилежної статі лише як до сексуального об’єкта;
– потреба брати участь у небезпечних «пригодах».
Всі ці прояви носять появу посттравматичного синдрому.
Основні клінічні симптоми при посттравматичних стресових розладах:
- Постійна напруга, «зверхпильність», людина пильно стежить за всім, що відбувається , так ніби загрожує небезпека, в постійній нарузі
- Надмірне реагування – від найменшої несподіванки людина робить стрімки рухи (падає на землю при звуці вертольоту, різко повертається, чи приймає бойову позу, якщо хтось наближається ззаду, раптово здригається, голосно кричить;
- Притупленість емоцій – повністю, або частково втрачається спроможність до емоційних проявів. Недоступними стають радість, любов, людські почуття.
- Агресивність проявляється у прагненні розв’язувати проблеми з допомогою грубої сили: фізичної, психічної, емоційної, вербальної.
- Порушення пам’яті та концентрації уваги;
- Депресія супроводжується нервовим виснаженням, апатією, негативним ставленням до життя;
- Загальна тривожність проявляється як на фізіологічному рівні (спазми шлунку, головні болі), так і у психічній сфері: неспокій, страх переслідування;
- Напади люті, гніву;
- Зловживанням алкоголю і наркотичним речовинами;
- Непрохані спогади про психотравмуючу ситуацію можуть бути у вісні у вигляді кошмарних сновидінь, а також наяву. Супроводжуються відчуттям страху і тривоги
- Проблеми зі сном
- Думки про самогубство;
- «Провина вижившого» відчуття вини за те, що вижив у важких випробуваннях, які вартували життя інших. Сильне відчуття провини може іноді провокувати напади самопринижуючої поведінки.
Головним психотравмуючим впливом бойової обстановки є тривале перебування в умовах психоемоційного стресу, що має негативний вплив. В період бою дія стресу виконує певну позитивну функцію в людини, однак після закінчення бойових дій виникають по стресові реакції: посттравматичний стресовий розлад, психогенні реакції. Особи, які мають реакції дезадаптацій потребують медико – психологічної допомоги.
Психологічної допомоги потребують також батьки т а члени родин учасників бойових дій, які самі перебувають у психотравмуючій ситуації, очікуючи щодня страшенної вістки.
Тривалість первинних симптомів приблизно 1 місяць.
До вторинних симптомів ПТСР, які проявляються на протязі багатьох років відносять: депресію, тривогу, девіантну поведінку, алкоголізм, порушення – Его функціонування.
Для ПТСР у поранених характерні 5 фаз:\
– початковий вплив;
– опір / заперечення;
– допущення / придушення;
– декомпенсація;
– співжиття з травмою і одужанням;
- Діагностика ПТСР:
– клінічна бесіда (первинна діагностика проблем, психічних травм);
– ММРІ;
– опитувальник тривоги Спілберга Ханіна;
– школа депресій Бека;
– загальний опитувальник Здоров’я;
– шкала впливу подій Гоовіца;
– шкала ММРІ Кіна;
– список 9 симптомів Деогатіса
– СМОЛ (стандартний багатофакторний опитувальник особин);
– тест САН (самопочуття, активність, настрій). У нашій країні надійні методичні засоби психодіагностики ПТСР практично відсутні.
– проективні методики: (Дім – дерево – людина «неіснуюча тварина»)
2. Психологічна реабілітація – медико – психологічні заходи, спрямовані на відновлення функціонального стану організму, нормалізацію емоційної, морально – етичної та мотиваційної сфер досягнення оптимального рівня особистісної адаптації і професійно важливих якостей постраждалих, що забезпечують військово – професійну працездатність.
Проводиться лікарями – психофізіологами, медичними психологами, психотерапевтами.
Здійснюється індивідуальний підбір психотерапевтичного впливу, психокореляційні заходи.
1. Раціональна психотерапія – ґрунтується на переконанні, зверненні до розуму травмованої людини, змінювати ставлення до психотравмуючої ситуації. Включає в себе проведення в доступній формі спеціальних бесід, під час яких логічно доводиться можливість успішного лікування;
2. Логотерапія – надання допомоги в усвідомленні сенсу життя, здійснення якого лає лікувальний ефект. Сенс життя в одній з 3х сфер: творчості, переживання, свідоме сприйняття обставин, які неможливо змінити.
3. Сугестивна психотерапія – навіювання певних думок: в стані сну, або в стані неяснення: самонавіювання, аутогенне тренування.
4. Трудотерапія – веде до формування стійкого позитивного фону настрою, сприяє адаптації у суспільстві.
5. Естетотерапія: бібліотерапія, музикотерапія. Основна мета полягає у відволіканні пережитих ситуацій.
6. Гейштальт терапія – зміна ставлення потерпілого до наявності психотравмуючої ситуації, порівнням її з більш тяжкими життєвими обставинами.
7. Метод психодрами Морено:
– відновлення функціонального стану організму;
– зниження рівня емоційної напруги, тривожності;
– розвиток комунікативних здібностей;
– формування позитивного відношення до хвороби, свого стану.
8. Метод «дебрифінгу критичного інциденту» – захід екстринної психологічної допомоги. Проводиться якомога раніше після трагедії;
– метод дискусій під керівництвом підготовленого професіонала, групове обговорення, призначене для того, щоб допомогти учасникам впоратися з наслідками, виробити навички, необхідні у разі повторної ситуації. Процедура дозволяє в умовах безпеки та конфіденційності відреагувати на враження, реакції та почуття , пов’язані з подією.
Зустрічаючи схожі переживання у інших людей, учасники отримують полегшення – у них знижується відчуття унікальності і ненормальності власних реакцій, зменшується внутрішнє напруження.
У групі з’являється можливість отримати підтримку від інших учасників.
Основні завдання:
– відреагування, вражень, реакцій, почуттів;
– сприяння когнітивної організації пережитого досвіду шляхом розуміння як подій, так і реакцій;
– зменшення індивідуального і групового напруження;
– зменшення унікальності, патологічності власних реакцій;
– мобілізація внутрішніх і зовнішніх групових ресурсів, посилення групової підтримки, солідарності, розуміння;
– підготовка до переживання тих симптомів, або реакцій, які можуть виникнути;
– інформування учасників про те, де вони можуть отримати допомогу.
Кількість учасників від 10 до 15. Час проведення 2 – 2,5 без перерви.
- Вступна фаза
- Фаза опису фактів;
- Фаза опису думок;
- Фаза опису переживань;
- Фаза опису симптомів;
- Фаза навчання;
- Завершальна фаза
Потрібно підкреслити те, що дані реакції і симптоми – нормаль на реакція на ненормальну ситуацію, що з часом вони пройдуть.