Перебування на війні – екстремальна ситуація, коли людина постійно перебуває у найсильнішому психоемоційному стресі, долаючи його вольовими зусиллями. Обходиться це дуже високою ціною: майже у всіх учасників бойових дій неминуче відбувається зміна у фізичному і психологічному стані.

За даними світової статистики: кожний п’ятий учасник бойових дій за відсутності будь – яких фізичних ушкоджень страждає на нервово – психологічні розлади, серед поранених і калік – кожний третій. Але це лише маленька частина гігантського айсберга. Інші наслідки проявляються через кілька місяців після повернення до умов життя. Це різні психосоматичні захворювання. За даними експериментів в учасників бойових дій вдвічі – втричі вища ймовірність таких захворювань: як гіпертонічна хвороба, гастрит, виразка шлунку та ДПК.

Загальний стан здоров’я, характеризується слабкістю, запамороченням, зниженням працездатності, головним болем, болем в серці, фобічними реакціями, порушеннями сну, розладами статевої сфери, тощо, а у інвалідів доповнюються проблеми, пов’язані з отриманими пораненнями і травмами.

Основними проблемами солдатів є :

1. Страх 57%;

2. Демонстративність поведінки 50%;

3. Агресивність 58,5%;

4. Підозрілість 75,5%;

До розладів поведінки (поведінкових особливостей):

  1. Конфліктність з оточуючими, родичами, колегами по роботі;
  2. Спалахи гніву;
  3. Зловживання алкоголем та наркотиками.

Відмічається нестійкість психіки, коли незначні психоемоційні напруження наштовхують особу на:

–         самогубство;

–         особливі види агресій;

–         страх нападу ззаду;

–         відчуття провини за те, що залишився живий;

–         ідентифікація себе з вбитими.

Характерні також емоційна напруженість та відстороненість, підвищена дратівливість, агресивність, безпричинні спалахи гніву, напади страху і тривоги.

З’являються повторювання яскраві сни бойових ситуацій, нічні кошмари,нав’язливі згадки психотравмуючих подій, що супроводжуються важкими переживаннями, раптові сплески емоцій з «поверненням в психотравмуючі ситуації». Найчастіше присутні думки про самогубство, які у деяких випадках закінчуються реальним здійсненням.

До психологічних проблем також відносять:

–         стан песимізму;

–         відчуття занедбаності іншими;

–         недовіру до інших людей;

–         нездатність говорити про війну;

–         втрата сенсу життя;

–         невпевненість у своїх силах;

–         відчуття нереальності те, що відбувається на війні;

–         тривожність;

–         відчуття, що загинув на війні;

–          потреба мати при собі зброю;

–          неприйняття ветеранів інших війн;

–         негативне ставлення до представників влади;

–         бажання вимісити   на будь – кого злість через те, що був посланий на війну, за все, що в ній відбувалося;

–         ставлення до протилежної статі лише як до сексуального об’єкта;

–         потреба брати участь у небезпечних «пригодах».

Всі ці прояви носять появу посттравматичного синдрому. 

Основні клінічні симптоми при посттравматичних стресових розладах:

  1. Постійна напруга, «зверхпильність», людина пильно стежить за всім, що відбувається , так ніби загрожує небезпека, в постійній нарузі
  2. Надмірне реагування – від найменшої несподіванки людина робить стрімки рухи (падає на землю при звуці вертольоту, різко повертається, чи приймає бойову позу, якщо хтось наближається ззаду, раптово здригається, голосно кричить;
  3. Притупленість емоцій – повністю, або частково втрачається спроможність до емоційних проявів. Недоступними стають радість, любов, людські почуття.
  4. Агресивність проявляється у прагненні розв’язувати проблеми  з допомогою грубої сили: фізичної, психічної, емоційної, вербальної.
  5. Порушення пам’яті та концентрації уваги;
  6. Депресія супроводжується нервовим виснаженням, апатією, негативним ставленням до життя;
  7. Загальна тривожність проявляється як на фізіологічному рівні (спазми шлунку, головні болі), так і у психічній сфері: неспокій, страх переслідування;
  8. Напади люті, гніву;
  9. Зловживанням алкоголю і наркотичним речовинами;
  10.  Непрохані спогади про психотравмуючу ситуацію можуть бути у вісні у вигляді  кошмарних сновидінь, а також наяву. Супроводжуються відчуттям страху і тривоги
  11.  Проблеми зі сном
  12.  Думки про самогубство;
  13.  «Провина вижившого» відчуття вини за те, що вижив у важких випробуваннях, які вартували життя інших. Сильне відчуття провини може іноді провокувати напади самопринижуючої поведінки.  

Головним психотравмуючим впливом бойової обстановки є тривале перебування в умовах психоемоційного стресу, що має негативний вплив. В період бою дія стресу виконує певну позитивну функцію в людини, однак після закінчення бойових дій виникають по стресові реакції: посттравматичний стресовий розлад, психогенні реакції. Особи, які мають реакції дезадаптацій потребують медико – психологічної допомоги.

Психологічної допомоги потребують також батьки т а члени родин учасників бойових дій, які самі перебувають у психотравмуючій ситуації, очікуючи щодня страшенної вістки.

Тривалість первинних симптомів приблизно 1 місяць.

До вторинних симптомів ПТСР, які проявляються на протязі багатьох років відносять: депресію, тривогу, девіантну поведінку, алкоголізм, порушення – Его функціонування.

Для ПТСР у поранених характерні 5 фаз:\

–         початковий вплив;

–         опір / заперечення;

–         допущення / придушення;

–         декомпенсація;

–         співжиття з травмою і одужанням;

  1. Діагностика ПТСР:

–         клінічна бесіда (первинна діагностика проблем, психічних травм);

–         ММРІ;

–         опитувальник тривоги Спілберга Ханіна;

–         школа депресій Бека;

–         загальний опитувальник Здоров’я;

–         шкала впливу подій Гоовіца;

–         шкала ММРІ Кіна;

–         список 9 симптомів Деогатіса

–         СМОЛ (стандартний багатофакторний опитувальник особин);

–         тест САН (самопочуття, активність, настрій). У нашій країні надійні методичні засоби психодіагностики ПТСР практично відсутні.

–         проективні методики: (Дім – дерево – людина «неіснуюча тварина»)

2. Психологічна реабілітація – медико – психологічні заходи, спрямовані на  відновлення функціонального стану організму, нормалізацію емоційної, морально – етичної та мотиваційної сфер досягнення оптимального рівня особистісної адаптації і професійно важливих якостей постраждалих, що забезпечують військово – професійну працездатність.

Проводиться лікарями – психофізіологами, медичними психологами, психотерапевтами.

Здійснюється індивідуальний підбір психотерапевтичного впливу, психокореляційні заходи.

1. Раціональна психотерапія – ґрунтується на переконанні, зверненні до розуму травмованої людини, змінювати ставлення до психотравмуючої ситуації. Включає в себе проведення в доступній формі спеціальних бесід, під час яких логічно доводиться можливість успішного лікування;

2. Логотерапія – надання допомоги в усвідомленні сенсу життя, здійснення якого лає лікувальний ефект. Сенс життя в одній з 3х сфер: творчості, переживання, свідоме сприйняття обставин, які неможливо змінити.

3. Сугестивна психотерапія – навіювання певних думок: в стані сну, або в стані неяснення: самонавіювання, аутогенне тренування.

4. Трудотерапія – веде до формування стійкого позитивного фону настрою, сприяє адаптації у суспільстві.

5. Естетотерапія: бібліотерапія, музикотерапія. Основна мета полягає у відволіканні пережитих ситуацій.

6. Гейштальт терапія – зміна ставлення потерпілого до наявності психотравмуючої ситуації, порівнням її з більш тяжкими життєвими обставинами.

7. Метод психодрами Морено:

– відновлення функціонального стану організму;

– зниження рівня емоційної напруги, тривожності;

– розвиток комунікативних здібностей;

– формування позитивного відношення до хвороби, свого стану.

8. Метод «дебрифінгу критичного інциденту» – захід екстринної психологічної допомоги.  Проводиться якомога раніше після трагедії;

– метод дискусій під керівництвом підготовленого професіонала, групове обговорення, призначене для того, щоб допомогти учасникам впоратися з наслідками, виробити навички, необхідні у разі повторної ситуації. Процедура дозволяє в умовах безпеки та конфіденційності відреагувати на враження, реакції та почуття , пов’язані з подією.

Зустрічаючи схожі переживання у інших людей, учасники отримують полегшення – у них знижується відчуття унікальності і ненормальності власних реакцій, зменшується внутрішнє напруження.

У групі з’являється можливість отримати підтримку від інших учасників.

Основні завдання:

–         відреагування, вражень,  реакцій, почуттів;

–         сприяння когнітивної організації пережитого досвіду шляхом розуміння як подій, так і реакцій;

–         зменшення індивідуального і групового напруження;

–         зменшення унікальності, патологічності власних реакцій;

–         мобілізація внутрішніх і зовнішніх групових ресурсів, посилення групової підтримки, солідарності, розуміння;

–         підготовка до переживання тих симптомів, або реакцій, які можуть виникнути;

–         інформування учасників про те, де вони можуть отримати допомогу.

Кількість учасників від 10 до 15. Час проведення 2 – 2,5 без перерви.

  1. Вступна фаза
  2. Фаза опису фактів;
  3. Фаза опису думок;
  4. Фаза опису переживань;
  5. Фаза опису симптомів;
  6. Фаза навчання;
  7. Завершальна фаза

Потрібно підкреслити те, що дані реакції і симптоми – нормаль на реакція на ненормальну ситуацію, що з часом вони пройдуть.